18 березня 2015 року відділом  «Сучасний Бориспіль» Бориспільського державного історичного музею була організована творча зустріч з відомою письменницею з Борисполя Світланою Тимченко у НВК «Ліцей «Дизайн-освіта» імені Павла Чубинського». На зустріч завітали учителі та учні 8 – 11 класів. Відбулася зацікавлена розмова між автором і аудиторією. Новели прозвучали у авторському та учнівському виконанні.        
Про життєвий і творчий шлях прозаїка розповів заступник директора музею Володимир Литвин.
Тимченко (Круглікова) Світлана Олексіївна народилася 23 грудня 1938 року в місті Борисполі Київської області. У 1956 році закінчила Бориспільську середню школу №1 із золотою медаллю. З 1956 по 1961 роки навчається в Київському політехнічному інституті, який теж закінчила з відзнакою, за спеціальністю інженера-електрика, пізніше перейшла на електроніку. З 1961 по 1979 роки працювала інженером на ВО «Київський радіозавод», а з 1970 – начальник лабораторії, викладач Київського радіо-механічного технікуму. Працюючи на радіозаводі, написала книгу «Основи мікросхемотехніки» (1980) на 800 сторінок, яка, на жаль, так і залишилася в рукописі.    
Пізніше працювала заступником голови Київської науково-виробничої компанії «Біотек», спробувала себе в ролі приватного підприємця. З 2000 року – голова Київської міської громадської організації «Твій шлях», яка втілює в життя програму «Здоров’я нації шляхом профілактики і екологічного навчання», а також заступник голови Міжнародної громадської організації «Відродження Лемківщини». Наразі – на творчій роботі.
Писати почала ще в дитинстві. Це були короткі новели із життя. У 16 років із новелою «Галька-тореадор» вийшла в люди. Усна апробація відбулася перед однокласниками.    Крім прози писала вірші, а працюючи в технікумі, – п’єси до свят, які сценічно втілювала в життя разом зі студентами.                
Друкувалася у збірниках «Нас не подолати» (2005), «Лемківський календар» (2008), альманасі «Лемківські дзвони», газетах «Свобода», «Хрещатик», «Вільне життя», «Медична газета», «Ваше здоров’я», «Трудова слава», «Вісті», «Ринок Бориспіль», «Термінал». Її новели побачили світ у діаспорних виданнях Австралії, Канади, Німеччини, Польщі, США.                                
Окремими виданнями вийшли книги «Мамині мудрини» (2012), «Мертві лемки йдуть» (2012, у співавторстві з чоловіком Євгеном Яхваном), «Золоте зернятко» (2013).        
Її проза – це дивовижне поєднання життєвої і художньої правди. Коли мені вперше до рук потрапила книга «Мамині мудрини», я, як звичайно, почав знайомитися з нею в цілому. Але де б я не відкривав її і починав читати уривки, вже не міг відірватися. Зрештою, довелося почати з початку. І тепер після кожної прочитаної новели заглядав далі: чи ще є, чи не закінчується ота розкіш і насолода справжнього читання. А перегорнувши останню сторінку, був укотре щиро подивований: це письмо – найвищого ґатунку. Володіння мовою, структурально-синтаксичне конструювання – на рівні генетичної пам’яті, стиль – вишуканий, художні засоби – із щирого золота. А хто про це знає? «Знать од Бога і голос той, і ті слова…» (Т ... Читати далі »