Минув 31 рік, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив особисто, і тих, хто знаходився подалі від того злощасного місця. Цей день завжди буде об’єднувати усіх нас однією печаллю, одними спогадами.
26 квітня спогадами про Чорнобильську трагедію переймалися учні 5-го класу міської п’ятої школи, які завітали до Бориспільського державного історичного музею у відділ «Сучасний Бориспіль». Година пам’яті «Знаємо, пам’ятаємо, не забуваємо», проведена екскурсоводом Тетяною Сергіївною Котенко, на мить перенесла їх у квітень 1986 року. Перед учнями перегорталися сторінки слайдової презентації, на яких оживала історія того далекого трагічного часу. Спочатку вони захоплювалися чарівними картинами українського Полісся, весняними пейзажами стародавнього Чорнобиля, який весною завжди потопав у молодій зелені, квітучих деревах, побачили з екрана краєвиди Прип’яті – молодого міста атомників до страшної трагедії. Тільки жити та радіти життю!
А далі – перші кадри після вибуху на Чорнобилькій атомній електростанції. Виконуючи свій громадянський і службовий обов’язок, ризикуючи життям, відразу кинулися гасити пожежу вогнеборці, на допомогу їм кинулися вертолітники, спеціальні частини хімзахисту та інші підрозділи Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ.
Затамувавши подих слухало підростаюче покоління розповідь про героїв-пожежників Володимира Правика, Віктора Кібенка, Миколу Ващука, Василя Ігнатенка, Миколу Тітенка, Володимира Тищуру. Вони ціною власного життя не відступили перед лицем вогненного ворога. Це про них звучали поетичні рядки народної пам’яті:
Першим важко. Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум’я шугали
Не до подвигів і не до звершень –
Ви ж собою людство заступали.
Перед очима учнів уже інші картини – евакуація населення, покинуті будинки, школи, безлюдні вулиці міста Чорнобиля та Прип’яті. Звукозапис щемливої пісні Наталії Май «Чорнобильська біда» спонукав стиснутися не одне дитяче серце.
Ведуча заходу Тетяна Котенко закликає присутніх вшанувати пам’ять героїв-чорнобильців вставанням і хвилиною мовчання.
У кінці проведеного заходу дітям було наголошено на тому, що 26 квітня – це день, коли кожен повинен поставити собі запитання: хто я і для чого живу на цьому світі, чим можу допомогти людині, яка потребує допомоги. Адже сама природа зробила нам попередження: люди, не будьте байдужими, жорстокими, пам’ятайте, що доля планети, її майбутнє в наших руках.
Запрошені п’ятикласники настільки глибоко перейнялися переглянутим змістом, що засипали ведучу Тетяну Котенко запитаннями, які їх так хвилювали: «Що таке кюрі?», «Чому влада спочатку приховували від людей масштаби катастрофи?», «Чому ставили блокпости?», «Чи справді після аварії почали відбуватися мутагенні процеси в природі?», «Чи були такі, що не хотіли евакуйовуватися?» тощо. На що отримували зрозумілі для їхнього віку відповіді. Учні приємно здивували працівників музею своєю допитливістю, обізнаністю з деяких питань щодо згадуваної теми, а також чемністю, вихованістю, за що організатори заходу дуже вдячні класному керівникові 5-А класу Кравченко Людмилі Миколаївні.
Людмила Тоцька,
старший науковий співробітник
Бориспільського державного історичного музею
Фото Ярослава Костіна