9 жовтня виповнилося 170 років з дня написання Тарасом Шевченком вірша "Розрита могила". Під час першого свого повернення в Україну поет, перебуваючи під враженням розкопаного кургана під Березанню, написав вірш, яким висловив увесь свій розпач від того, що побачив на українській землі.
Тож 9 жовтня 2013 року в м. Березань відбулися заходи з нагоди ювілейної дати. Участь у них взяли і гості міста: з Києва, Баришівки, Борисполя (зокрема, і працівники нашого музею Тетяна Гойда і Ярослав Костін), Броварів, Переяслава, Яготина та ін.
Спочатку учасники заходу, серед яких були  народні депутати, члени Спілки письменників України, члени «Просвіти»,  представники громадськості, зібралися в місцевому краєзнавчому музеї та  оглянули музейну експозицію. Від імені Березанської міської ради присутніх  привітала заступник міського голови Наталія Іващенко, а потім  перед ними виступила з доповіддю «Шевченко і Березань» заслужений  працівник культури України, директор Березанського народного  краєзнавчого музею Галина Лаврентіївна Рих. Вона детально розповіла  присутнім про перебування знаменитого поета в Березані, про те, як їй з  допомогою місцевих старожилів вдалося встановити місцезнаходження  стародавнього кургану, який надихнув Шевченка на створення поетичного  шедевру, та про облаштування небайдужими українцями Розритої могили  впродовж останніх десятиліть. Потім слово було надане відомому політику,  народному депутату кількох скликань Івану Зайцю.
           Після завершення заходу в музеї всі присутні автобусами  вирушили до Розритої могили, де свято продовжилося в надзвичайно теплій  та піднесеній атмосфері. Звучали пісні у виконанні народного хору  ветеранів війни та праці м.Березань «Вересень життя» та місцевих  аматорів сцени. Полонив присутніх своїм щирим виступом та талановитим  виконанням пісні отець Олександр Клименко. Поезії Шевченка прочитали  учні березанських шкіл. Сподобалися присутнім і пісні у виконанні Івана  Зайця та начальника відділу культури і туризму Березанської міської ради  Андрія Шевеля.
          Потім слово було надане представникам громадськості, які були  одностайні в тому, що такі свята повинні відзначатися по всій Україні  щороку, адже вони допомагають всім нам усвідомити себе українцями і  наполегливо працювати задля процвітання нашої країни.
           Після урочистої частини учасники свята мали нагоду скуштувати  козацького кулешу та поспілкуватися в неформальній обстановці. 

Третій квартал для нашого музею, як і для кожного доброго господаря був урожайним – на експонати, кількість та різноманітність їх приємно вражає.


Зокрема, варто відзначити весільну сорочку Цвикор Софії Федорівни (1924 р.н.) із с. Любарець та вишитий нею рушник.

Увінчались успіхом неодноразові експедиції зі збору експонатів до сіл Бориспільщини: фонди музею поповнилися зразками українського народного одягу кінця ХІХ століття: юпка (верхній жіночий одяг), корсетка (вехній безрукавний жіночий одяг) та кожух жіночий, оздоблений чорним каракулем. Свого часу ці речі належали Оксені Гопкало з Любарець (нар. у 1840-их) і судячи з якості тканини та оздоблень можна сказати, що вона була досить заможною людиною.


Серед тої значної кількості експонатів, що поповнили фонди музею у липні – вересні 2013 р., є й кошик із лози майстрині Галини Кучер, яка свого часу стала першим лауреатом обласної премії у галузі народного мистецтва, що носить ім’я нашого земляка, різьбяра по дереву Петра Верни. Знаменним стало й те, що передача роботи відбулася у переддень свята незалежності України, коли на території музею було відкрито пам’ятник видатному землякові.


Цього літа наш музей відвідала Макарова Катерина Петрівна, головний зберігач фондів музею народних промислів і ремесел Примор’я (м. Архангельськ, Росія). Гостя, яка виявилася нашою землячкою – походить з Любарець, розповіла про діяльність свого закладу, зокрема, про те, що при ньому діють численні дитячі студії, майстерні,  де діти, навчаючись різним ремеслам, переймають досвід поколінь і таким чином долучаються до збереження технологій, що можуть безповоротно втратитись з часом. Дарунком для нашого музею стали сувеніри, зроблені руками цих маленьких майстрів.