Кожного вересня у Борисполі згадують події вже понад 70-літньої давності – події Другої світової війни. Адже саме у вересні 1941 року місто було окуповане гітлерівцями, а рівно за два роки, у вересні 1943, було від них звільнене. Традиційно до дати визволення приурочують і святкування Дня міста Борисполя (третя – четверта субота вересня).

Щороку лунають слова вдячності ветеранам на мітингах, з’являються публікації про ті події - на теми не тільки широко висвітлені, а й малодосліджені. Останнім часом лунає теза, зокрема, і на сторінках місцевої преси, про те, що бориспільці зустрічали окупантів хлібом-сіллю, а також про те, що німці нагородили Бориспіль  залізним хрестом. Ніяких доказів цього ми не маємо. Можливо, мали місце поодинокі випадки зустрічі німців (про що теж нема підтверджень), але ті, хто поширює цю інформацію, звинувачують у цьому всіх мешканців Борисполя. Звичайно, ми не вправі давати оцінку вчинку тих людей, адже після колективізації, Голодомору та репресій наш народ мав повне право не лише вважати німців визволителями, а й всіляко співпрацювати з ними. Але при цьому варто пам’ятати, що для більшості бориспільців, особливо старшого покоління, гітлерівці назавжди закарбувалися в пам’яті як вороги і ствердження про колабораціонізм мешканців Борисполя щонайменше є образливою.

Однак подив викликає інше: жоден з авторів публікацій про «хліб і сіль німцям» не наводить аргументованих доказів своїх тверджень. Не «хтось десь комусь колись сказав», а ім’я автора спогадів, чи посилання на працю дослідника. Без цього впевнено говорити, що такі події мали місце в історії, просто неможливо, як і повністю заперечувати їх. Проте факти є факти. Коли працівники Бориспільського музею збирали спогади старожилів, зокрема, і про ту страшну війну, жоден з величезної кількості опитаних не згадав чогось подібного. Розповідали про антибільшовицьке повстання, про розкуркулення і колективізацію, голодомори й репресії, але – жодної згадки про радісну зустріч німців.

Музейна колекція налічує багато свідчень старожилів, пов’язаних з гітлерівською окупацією, але в жодному не підтверджується подібне. Так, А. С. Шульга (1925 р. н.) повідомляє, що не чула ні про нагородження німцями Борисполя, ні про хліб і сіль для окупантів. Однак вона й не заперечує цього: «…якщо і було таке, то скажу Вам, що зло породжує зло. А скільки ж цього зла упало на людей: революція, розкуркулення, колективізація, репресії. То чому ж і не зустріть «визволителів» хлібом сіллю» (з листа від 17.06.2007 р.)

Але тяжко навіть уявити, що в тому пеклі, яке коїлося на вулицях і подвір’ях Борисполя, могли знайтися люди, що раділи з приходу окупантів: «…а фашистські літаки тут як тут і началось жахливе бомбардування…. Три бомби розірвались неподалік. У хаті повилітали віконні рами, зірвались двері з петель. Город утрамбували так, що більшу частину картоплі прийшлось оставить у грядці. Таке саме дійство проходило і на Бежівці. Кругом гуло, горіло, рвалось, тріщало… Три дні обстрілювався наш район. Увесь цей час ми сиділи в окопі…» (там само).