18 травня світ відзначав Міжнародний день музеїв. Завітало свято і до нашого музею. Громадськості було представлено одне з важливих творінь працівників музею останнім часом - книга "Петро Верна. Сонячні його сліди". Ця книга - про нашого видатного земляка, різьбяра по дереву, який своєю невтомною працею показав народне життя і волю до нього.

Презентація книги перетворилася на ціле літературно-мистецьке свято. Те, що захід відбувся саме тепер - не випадково. Нинішній рік - ювілейний рік Петра Верни: 7 січня минуло 135 років з дня його народження, а 6 квітня - 45 з дня смерті. 22 травня - ще одна вікопомна дата в українській культурі - у 1861 році цього дня було виконано заповіт великого українця Тараса Шевченка - його тіло перевезено і поховано в Україні щоб "...було чути, як реве ревучий...". Доля ж цих двох людей пов'язана двома століттями. Обидва прожили нелегке життя і до останньої миті прагнули творення. Для Петра Верни Шевченко був взірцем, і саме Шевченкіана стала основною темою його творчості. Якщо Тарас Григорович сказав щось віршами, то Петро Петрович відтворював це, вирізьбивши на дереві.

Лунали пісні на вірші Тараса Шевченка, учасники гуртка "Ажур" під керівництвом Н. А. Кияшко читали його вірші, відомі всьому світові, і які яскраво відображали Шевченкову дійсність. Гості заходу почули розповідь про нелегке життя обох діячів та про схожість і пов'язаність їх доль. Роботи Петра Верни, показані на святі, яскраво довели це.

Свято минуло, залишаться спогади про нього. Але книга, презентована на святі, на своїх сторінках завжди розкриватиме незвичайну долю митця...