У музеї розпочала роботу виставка "Народна війна", присвячена 100-літтю Української революції 1917-1921 років. Матеріали виставки розповідають про драматичну історію українського державотворення, збройну боротьбу українців за свою державу, за право жити на своїй землі, у майже безнадійних умовах.
Виставка триває з 27 квітня до 25 травня

25 квітня у відділ «Сучасний Бориспіль» Бориспільського державного історичного музею завітали учні 7-В місцевої шостої школи з метою вшанування 32 роковини Чорнобильської трагедії. Година пам’яті «Знаємо, пам’ятаємо, не забуваємо», проведена екскурсоводом Тетяною Сергіївною Котенко, на мить перенесла їх у квітень 1986 року. Перед учнями перегорталися сторінки слайдової презентації, на яких оживала історія того далекого часу. Спочатку це були чарівні картини українського Полісся з весняними пейзажами стародавнього Чорнобиля, а далі – перші кадри після вибуху на Чорнобилькій атомній електростанції. Виконуючи свій громадянський і службовий обов’язок, ризикуючи життям, кинулися гасити пожежу вогнеборці, на допомогу їм кинулися вертолітники, спеціальні частини хімзахисту та інші підрозділи Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ.
Затамувавши подих слухало підростаюче покоління розповідь про героїв-пожежників Володимира Правика, Віктора Кібенка, Миколу Ващука, Василя Ігнатенка, Миколу Тітенка, Володимира Тищуру. Вони ціною власного життя не відступили перед лицем вогненного ворога. Це про них звучали поетичні рядки:
Першим важко. Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум’я шугали
Не до подвигів і не до звершень –
Ви ж собою людство заступали.
Перед очима учнів уже інші картини – евакуація населення, покинуті будинки, школи, безлюдні вулиці міста Чорнобиля та Прип’яті. Переглянуті картини, звукозапис щемливої пісні Наталії Май «Чорнобильська біда» спонукав дітей до глибоких роздумів.
Ведуча заходу Тетяна Котенко закликала присутніх вшанувати пам’ять героїв-чорнобильців вставанням і хвилиною мовчання.
У кінці проведеного заходу дітям було наголошено на тому, що 26 квітня – це день, коли кожен повинен поставити собі запитання: хто я і для чого живу на цьому світі, чим можу допомогти людині, яка потребує допомоги. Адже сама природа зробила нам попередження: люди, не будьте байдужими, жорстокими, пам’ятайте, що доля планети, її майбутнє в наших руках.