Солдатам Перемоги - вічна слава. За велич. Вони помирали молодими. За нас. Страшно помирати молодими. Як же їм було: батькам і матерям нашим, дідам і прадідам та їх дружинам, - під кулями, снарядами, бомбами. Честь і слава їм, найближчим пред­кам нашим, які витримали одну з найжахливіших   війн в історії людства і оборонили рідну землю від  фашистської   навали. Честь і слава і вічна світла пам’ять!

    У страхітливому вогнищі війни народилися мільйони героїв, чиї подвиги стали легендою і вічно житимуть у народній пам’яті, житимуть у віках, викликатимуть захоплення і велику шану всіх наступних поколінь вільних і чесних людей світу. Але поки що не всім героям побудовано пам’ятники, названо не всі імена юних патріотів. Мабуть, ніколи повністю ми так і не дізнаємося про тих синів українського народу, які потрапили на поля битв   одразу після визволення рідної землі від окупації, тих І6-І7-річних хлопців - бійців винищувальних загонів.    

      Вересень 43-го. Бориспіль зустрів своїх визволителів. Фронт покотився далі на захід та на  визволених територіях почалося формування винищувальних  батальйонів. Повістками Бориспільського райвійськкомату   були викликані юнаки-допризовники 1926-1928 років народження. Після відбору та перевірки створили винищувальний  батальйон, який підпорядковувався начальнику Бориспільсь­кого РВНКВС майору Савельєву, а оперативна група цього батальйо­ну у складі 11 чоловік- оперуповноваженому ВКР «Смерш» військо­вої частини, дислокованої в Борисполі, майору Петрову  (базу­валася частина у будинку школи №2), бійцям загону видали зброю, яку вони постійно мали при собі.

    В обов'язки винищувального батальйону входило:

1)   боротьба з терористами, бандитськими групами,

2)   патрулювання по місту та околицях,

3)   несення караульно-постової служби,

4) конвоювання та супровід,

5) надання допомоги мінерам-підривникам у лікві­дації вибухонебезпечних речовин на території Бориспільського району.

    В оперативну групу батальйону входили Білецький Л.І., Корніяка А.І., Лисиця І.П., Йова В.І., Павленко В.Е.,   Ільїн А.І., Ярмак С.І., Сорока І.С., Бистрий М.Т..

Міліції на той час у Бориспільському районі було близько 20 чоловік, тому на плечі юних воїнів ліг великий тягар роботи.

Бійці загону брали участь у боротьбі зі злочинними угрупуваннями у Сошниківському лісі, у знешкодженні групи переодягнених у радянську форму озброєних бандитів,які з’являючись у різних селах району,вимагали від голів колгоспів продукти харчування. Знищували банду, яка діяла в урочищі «Тростянець» Дарницького лісництва, біля станції Бортничі (бандити грабували потяги на магістралі Київ – Харків).

Завдяки активності батальйону, у Борисполі було відносно спокійно, значно зменшилась кількість пограбувань, не було вбивств. З бійців батальйону сформували загін мінерів, тому що професійних мінерів майже не було. І ці підлітки брали участь у всіх заходах по знешкодженню та ліквідації вибухонебезпечних речовин. Роботи велися у Борисполі і майже у всіх селах району. Було знешкоджено велику кількість снарядів під Кучаковом, багато зброї було виявлено та знешкоджено в Іванкові, Любарцях, Глибокому, Великій Олександрівці, Гнідині, Гусинцях та інших селах. Діяли бійці у справжніх бойових умовах, гинули, отримували важкі поранення. Під час підривних робіт загинув Василь Чехівський, стали інвалідами Микола Кивало та Петро Гопкало, був поранений Іван Лисиця.

Юні бійці з честю виконали свій обов’язок. Але довгий час вони були несправедливо забуті. Більше того, в архівах України немає документів, які могли б підтвердити участь підлітків у бойових діях. І це яскраво засвідчує довідка Комітету державної безпеки від 23 жовтня 1990 року за №81: «… все хранившиеся в УКГБ по городу Киеву и области архивные материалы Бориспольского РО производства 1943-1962 годов уничтожены согласно требованиям инструкций по секретному делопроизводству». Це робилося тому, що за міжнародними нормами заборонялося залучати неповнолітніх до бойових дій. І лише у 1993 році ці люди отримали статус учасників бойових дій.

Можливо, нам відомі імена не всіх юних героїв. Пошуки ведуться. Знати правду, знати кількість пролитої  народної крові нам треба для того, щоб встановити справжню ціну Перемоги, щоб не прийшло знову до людей оте страшне горе, щоб не мерли матері серцем, не сивіли замолоду, не виплакували в тузі очі свої.

Неповний список колишніх бійців винищувального батальйону, які з жовтня 1943 до грудня 1944 року брали участь у бойових діях:

1.Білецький Леонід – командир батальйону          

2.Сорока Іван – командир взводу

3.Бистрий Микола

4.Йова Віктор

5.Сивополець Олексій

6.Опалій Іван

7.Опалій Микола

8.Логвин Василь

9.Білокінь Сергій

10.Сорока Микола

11.Онанко Іван

12.Тилко Микола

13.Білокінь Володимир

14.Тимошенко Федір

15.Левченко Павло

16.ІльЇ Анатолій

17.Шкурко Сергій

18.Гальченко Микола

19.Кошман Олексій

20.Петрусь Олексій

21.Просяник

22.Лисиця Іван

23.Кущ

24.Щегель Андрій

25.Павленко Василь

26.Вакулко Борис

27.Воронуха Микола

28.Татаренко Микола

29.Линник Василь

30.Сивополець Віктор

31.Деркач Іван

32.Копан Грицько

33.Ярмак Сергій

34.Булава Яків

35.Костянець Михайло

36.Витченко Михайло

37.Гудима Федір

38.Рябець Василь

Командуванню винищувального батальйону підпорядковувалися також групи самооборони, які були створені майже у кожному селі.

Дорогі читачі! Якщо ви знаєте ще когось, хто воював у винищувальному батальйоні і не згаданий у цьому списку, просимо повідомляти нам. Також будемо вдячні за будь-яку інформацію про згаданих у цьому списку. Забуттю не підлягає.